СУМ Займенник Лекція ПО-17-1,2/9

Займенник як повнозначна частина мови

Широке семантичне застосування та cтрокатість морфологiчних i синтаксичних ознак займенникiв зумовлюють рiзноманiтнiсть їх стилiстичних функцій.

Особові займенники

Займенник я позначає особу мовця (людини чи персонiфiкованих iстоти, предмета). Займенник я при формах дiєслiв теперiшнього й майбутнього часу пропускають, що, наприклад, характерне для наукового стилю, в якому замість я вживають також т.зв. авторське ми. Але за протиставлення обов’язково наголошується займенник (у другiй частинi речення): Я прийшов, а ти ні. Паралельне вживання займенникiв першої особи однини i дiєслiвних форм першої особи "акцентує увагу на iнформацiї про мовця, вирiзняє його в комунiкативному планi". Займенник я входить до складу фразеологiзованих сполучень, якi вживають з метою переконати когось у чомусь, передати ставлення (здебiльшого скептичне) до когось чи до чогось або як погрозу: Не я буду; Щоб я провалився.

Займенник ми позначає групу мовця разом з iншими особами, а також може:

• набувати експресивного забарвлення, передавати поняття друзi (близькi, однодумцi) i протиставлятися ви (МИ i ви);
• набувати значення я, коли автор говорить вiд іменi колективу (авторське ми в публiцистичному й науковому стилях) (ми дослiдили);
• уживатися замiсть я в сполученнi з прийменником з О .в. iменника або займенника (ми з мамою, ми з тобою). Це є характерним для розмовного стилю;
• уживатися замiсть я в opaторів, учителiв, лекторiв, щоб уникнути повторення я (МИ розглянули тему .);
• уживатися замiсть ти, ви для передавання спiвчуття, жартiвливостi, iронiчностi, глузування тощо (он ЯК МИ заговорили);
• уживатися замiсть я в офiцiйних звертаннях монархів для створення високої урочистостi.

Позначаючи особу чи предмет, до яких звернене мовлення, займенник ти може також набувати й iншого (здебiльшого узагальненого) значення: Кому ти потрiбен з такими знаннями?! З цим значенням ти часто вживають у розмовних фразеологiзмах, а також у прокльонах: А щоб тобi ... I що ти йому скажеш?! 3айменник ти може мати рiзноманiтне експресивне забарвлення, передаючи грубiсть, презирство, зневагу i нiжнiсть, iнтимнiсть, повагу тощо. Усталеним прийомом (особливо в поетичнiй мовi) є звертання до визначних осiб не у формi пошанної множини, а у формi пошанної пафосної однини: Ти зiгрiвала Майдан!

Займенник ви позначає групу осiб, до якої належить особа спiврозмовника разом з iншою особою (з iншими особами). Kpiм того:

• у сполученнi з прийменником з та О.в. iменника або займенника ви означає ти (або шанобливе ви) з ким–небудь (ви з нею пiдiть у лабораторiю);
• вживають замiсть ти для передавання ввiчливостi (пошанна множина).

Тут варто пам’ятати таке:

• слова весь, один, який, такий iз займенником ви узгоджуються в однинi, а вживання їх у множинi є просторiчним або експресивно забарвленим, передає улесливiсть, пiдлабузництво; прикметник у складі iменногo присудка також треба ставити в однинi (яка ви вродлива);
• при займеннику ви присудок, виражений коротким прикметником, не__ вживають. Тут можлива тiльки форма множини (ви згоднi, а не ви згоден);
• нестягненi форми повних прикметникiв (веселая, вeceлії) при ви не вживаються;
• здебiльшого прикметники при ви в ролi присудка можуть мати i форму однини, i форму множини (ви гарнi – ви гарна). При цьому виникають такі вiдтiнки: у множинi повнiше передається емоцiя ввiчливостi, в однинi – приязнь, iнтимнiсть, фамiльярнiсть.

Biн, вона, воно, вони замiнюють у мовленнi слова, що позначають не тiльки назви iстот, а й назви рiзних предметiв. Тому займенники третьої особи стоять здебiльшого пiсля iменникiв, указуючи на них. 3айменники третьої особи позначають також основні предмети мовлення, якi з тих чи iнших причин iменниками не називаються; цi предмети мовлення маскують, евфемiстично позначаючи займенником: Його проти ночi не згадуй! Займенник воно має особливо багато семантико–граматичних i стилiстичних модифiкацiй; він, крім основного, може мати значення вказiвностi, неозначеностi (Що воно таке?), значення частки (Оце воно тобi й є!). Воно в значеннi частки входить до складу розмовних фразеологiзмiв: воно й видно, ось воно як. Форму Р–Зн.в. (його) вживають як частку, посилюючи питальнi займенники та займенниковi прислiвники: Що б його зробити? Куди б його пiти? Форма воно є також засобом експресивного забарвлення, передає зневагу, презирство, спiвчуття, жаль тощо: Воно ще зовсiм слабке. А воно ще й комизиться.

Вони замiсть він уживають для улесливого, пiдлабузницького позначання представникiв, якi займають вищу від мовця посаду, а також переважно в просторiччi для висловлювання поваги, пошани. Вживання заайменникiв він, вона на позначення присутньої пiд час розмови третьої особи має відтінок або неввiчливостi, або фамiльярностi, iнтимностi.

 Присвiйнi займенники

За логiчного або емоцiйного пiдкреслення, виокремлення особи замiсть можливогo займенника свій уживають мій, твiй, наш та iн.: Я люблю народ. У розмовному мовленнi свiй може набувати рiзноманiтних стилiстично забарвлених переносних значень:

• передавати узагальнену належнiсть (Кожен кулик свое болото хвалить. Свое болото найдорожче);
• уживатися в ролi прикметника (Свої люди– чужi люди);
• субстантивуватися (Своє – найдорожче. Йду до своїх);
• входити до складу експресивно забарвлених фразеологiзмiв (На своїх двох. Свого часу).

Займенник наш (наша, наше, нашi) може:

• передавати близькiсть, відданість загальнiй справi, патрiотичнi почуття тощо (За наш народ, за наше нацiональне вiдродженння. Наша Українa);
• протиставлятися прикметниковi з антонiмiчним значенням (Нашi й ворожі бiйцi. Нашi й чужi люди);
• субстантивуватися (Фiльм О.Невзорова "Нашi");
• здебiльшого опредмечуючись, входити до складу рiзних фразеологiзмiв

(Наша взяла! Наших б’ють! , нашим i вашим. Наш брат. Наше згори? Г.Й.Волкотруб та деякi iншi дослiдники культури мови дають рекомендації щодо вживання конструкцiй з iхнiй, їхня, їхнє, їхнi та з iх. При цьому пiдкреслюють, що згаданi конструкції розрiзняються суто стилiстично. Книжна форма їx переважає в офiцiйно–дiловому й науковому стилях. Для iнших стилiв прийнятнiший присвiйний займенник їхнiй. Форми М.в. на кшталт (на) моїм, своїм, синонiмiчнi з (на) моєму, своєму, є наближениими до розмовних. Форми Р. i Д.в. на кшталт мойого, мойому, мому просторiчнi або дiалектнi.

Зворотний займенник "себе"

Зворотний займенник себе завжди стосується тiльки пiдмета й, виступаючи в реченнi додатком, набуває значення вiдповiдно до значення пiдмета: Василь насипав собi борщу [собi = Василевi). I.Р. Вихованець  вiдносить до зворотних займенникiв, крім себе, ще й один одного. Коли займенник себе стосується особи, яку в межах речення можуть позначати рiзнi iменники, то можливе виникнення двозначностi внаслiдок вiднесення займенника себе до тих слiв, що можуть також виступати як суб’єкти цiєї дії або стану, тобто якщо займенник себе стосується кiлькох iменникiв, то це є причиною виникнення двозначностi: Степан попросив дружину насипати собi борщу.

Вказівні займенники

Посилювальнi вказiвнi займенники оцей (оця, оце, оцi), отой (ота, оте, oтi), отакий (отака, отаке, oтакi) здебiльшого вживають у розмовному мовленнi. Займенники сей (ся, се, ci), отсей (отся, отсе, oтci) вживаються лише зрiдка. Цi форми використовують як дiалектизми й архаїзми, що маютьвiдповiднi стилiстичнi функцiї, надають мовленню урочистого характеру або передають iронiю. Займенник цей уживається тодi, коли йдеться про те, що перебуває в безпосереднiй просторовiй або часовiй близькостi до мовця. Займенник той використовують для позначання чогось дальшого, наступного.

3айменник тамтой уживають як дiалектний. У стiйкому експресивному сполученнi такий–сякий (або сякий–такий) є вказiвний займенник сякий, що самостiйно не вживається. Займенниковi форми таке, така, таку, такi; те, та, ту, тi; це, ця, цю, цi, се, ся, сю, ci можуть мати нестягненi форми (такеє, сюю, ції та iн.), що вживають, як i аналогiчнi форми прикметникiв, у фольклорi.

Займенники той, ото, ота, це, оце, така, таке в розмовному мовленнi можуть вживатися в ролi часток, забарвлюючи мовлення емоцiйними відтінками незадоволення, роздратування, презирства, здивування тощо: Таке скажеш! Ото тобi й на! Займенник той можна вживати замiсть особового займенника вiн, запобiгаючи виникненню двозначностi: Студент пpинic курсову роботу науковому керiвниковi. Він довго не брався до неї – Студент принiс курсову роботу науковому керiвниковi. Той довго не брався до нeї Займенник той у розмовному й художньому мовленнi є стилiстичним засобом виокремлення, пiдкреслення iменникiв i прикметникiв (часто в порiвняннях зi словами як, наче, немов, неначебто, немовбито тощо): А степ як той океан. Посилюють i виокремлюють якiсть, пiдкреслюючи прикметники, вказiвний займенник такий i питальний який: Такий ти веселий! Яка ти щаслива!

Означальні займенники

Синонiмiя означальних займенникiв явище, характерне для мови ЗMI. Спiльною рисою означальних займеннникiв – весь, всякий, сам, самий, кожний (кожен), жодний (жоден), iнший – є узагальнено–якiсне значення, властиве їм.

NB! У кiлькох означальних займенникiв відзначається і повна i коротка форма: кожний i кожен, жодний i жоден, усякий i усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленнi, вci iншi належать до загальностильових.

Водночас кожний iз означальних займенникiв має свої вiдтiнки значення й особливостi вживання. Зокрема, займенники всякий i кожний дуже близькi за значенням. Вони позначають сукупнiсть узятих окремо одиниць кiлькiсного ряду. Проте окремiшнiсть, роздiловiсть виразнiше передає займенник кожний, а сукупнiсть – займенник усякий.

Займенник усякий має ще й такi особливi значення:

• рiзний, рiзноманiтний, найрiзноманiтнiший, усiлякий (Ходять тут усякi люди);
• будь–який з ряду однорiдних предметiв (Про це здогадується всяка дiвчина).

 Займенник кожний (кожен) має iншi особливi значення:

• один з ycix у цьому кiлькiсному рядi (Кожен зi студентiв);
• будь–який iз собi подiбних, узятий окремо (Кожен журналiст має це знати).

3айменник увесь (весь, ввесь) має значення суцiльностi, сукупностi, повного охоплення чогось. При цьому займенник увесь:

•  в однинi встановлює зв’язок частини предмета з його цiлiстю (весь текст);
•  у множинi встановлює зв’язок предмета або особи iз сукупністю однорiдних предметiв чи осiб (усі друзі).

Займенник сам (сама, само):

•  виокремлює, пiдкреслює самостiйну роль особи або предмета (з уособлення): Я сама це зроблю;
•  позначає вiдокремлення особи або предмета вiд iнших осiб або предметiв (Самі очi, здавалося, просили про допомогу);
• набуває значення "один", "тiльки один" (Я пiду сам);
• виокремлює серед iнших особу, предмет, пiдкреслює їx важливicть, неповторнiсть (З його творiв дихало саме життя).

Займенник самий (сама, саме) здебiльшого стосується нeicтот, уживаючись:

• для передавання крайньої межi в якомусь просторовому або часовому  поняттi (до самого ранку);
• для пiдкреслення тотожностi (у поєднаннi з вказiвним займенником): той самий;
• в ролi посилювальної частки при iменниках чи прислiвниках, що позначають час (саме тоді).

Не вживається займенник самий для творення складеної форми найвищого ступеня порiвняння прикметникiв (не самий розвинутий, а найбiльш розвинутий).

Займенник iнший уживається для вiдмежування якогось предмета чи якоїсь особи вiд уже вiдомих предметiв чи осiб, протиставляючи цей предмет чи цю особу першому, попередньому (Тепер настали iншi часи). 3айменник жодний окремi дослiдники не без певних пiдстав вiдносять до розряду заперечних. Проте в багатьох пiдручниках i посiбниках для вищих шкіл слово жодний розглядають серед означальних займенників. У сучаснiй українськiй мовi займенник жодний (жоден) уживають у таких двох значеннях: у значеннi "ні один" (жодний з вiдомих мені журналiстiв); у значеннi "нiякий" (це не мало для нас жодних наслiдкiв).

Заперечні займенники

Займенники нixтo, нiщо, нiякий, нiчий, нiкотрий утворені вiд питальних за допомогою частки нi. Вони передають заперечення того лексичного змiсту, який позначено вiдповiдним питальним займенником. Заперечнi займенники можуть указувати на:

•  повну вiдсутнiсть особи, предмета (Hixтo цього не знав; нiчого тут не було);
• повну вiдсутнiсть ознаки предмета (нiякий колiр так не подразнює око).

Названі займенники вимагають заперечної форми присудка, але, незважаючи на формальне виникнення в реченнi iз заперечними займенниками подвiйного заперечення, це речення не перетворюється на стверджувальне (Порiвняйте: Я не можу не писати = Я можу (мушу!!!) писати i Hixтo не писав не = Хтось писав)

Неозначені займенники

Неозначенi займенники мають певнi функцiонально–стилiстичнi й експресивно–змiстовi особливостi, зумовленi характером часток, за допомогою яких вони утворюються вiд питальних займенникiв. Так, iз часткою аби– та з казна–, хтозна–, бозна– займенники вживаються переважно в розмовному мовленнi: абихто, казна–що, бозна–який. До просторiччя належать форми iз чортзна–: чортзна–хто. Цi займенники передають здебiльшого погорду, пиху, зневагу, презирство, обурення тощо. Емоцiйного забарвлення можуть набувати й iншi неозначенi займенники (байдужостi, зневаги тощо): Якийсь доцент! Неозначений займенник щось виявляє тенденцiю до переходу в прислiввник чи в частку, його використовують для надання конструкції значення приблизностi (Щось цього матерiалу, мабуть, замало буде; Щось рокiв зо пять тому) .

Пiд час перекладу з росiйської мови треба зважати на те, що не вci російські неозначенi займенники можна автоматично передавати аналогічними українськими. Скажiмо, росiйський займенник некоторые, що виконує в реченнi роль пiдмета чи додатка (не означення), варто перекладати на українську мову не як деякi, а як дехто (зрiдка дещо): Некоторые об этом знают. Некоторые из них об этом знают – Дехто про це знає. Дехто з них про це знає.

NB! Займенники що, який, котрий стосуються і людей і речей. Вони взаємозамінні. Займенник котрий не властивий науковому і офіційно–діловому мовленню. У складних реченнях з неоднорідними підрядними слід варіювати займенники.

NB! Росiйськi займенники любой, другой мають омонiмами в українськiй мові прикметник (любий) i числiвник (другий). Мiжмовна oмонімія є причиною вживання слiв любий i другий у невластивому їм значеннi. Отже, слiд розрiзняти вiдповідники у двох мовах:

росiйська мова	українська мова
любой	будь–який
дорогой, любимый	любий
другой	iнший
второй	другий

Стійкі словосполучення із займенниками, при вживаннi яких у результатi калькування росiйських вiдповiдникiв iнодi трапляються помилки:

росiйська мова	українська мова
в одном и том же (месте)	у тому самому (мicцi)
один и тот же	той самий
в подобном случае	у такому разi
подобным образом	таким чином
и тому подобное	i таке iнше
ни под каким видом	нi в якому разi, у жодному разі
в другой раз	iншим разом

ТИПОВI ПОМИЛКИ В МОВНОСТИЛIСТИЧНОМУ ВИКОРИСТАННI ЗАЙМЕННИКIВ

1. Помилки, пов’язанi з уживанням займенника "ви", що має форму пошанної множини: Ви певен, що це саме так (РЛ. – 1996. – 19 листопада).

2. Уживання мiж iменником i займенником, що на нього вказує, іншого iменника в такому ж родi й числi: Нелегким назвав жереб наставник французьких футболiстiв Еме Жаке, який випав на долю команди (ВЗ. – 1998. – 23 сiчня).

3. Редагування потребують речення, в яких форми особових займенників їх, його, її у присвiйнiй функції, а також займенники себе, cвій спiввiдносяться з кiлькома iменниками, що є причиною виникнення двозначностi, наприклад: Степанець пiсля закінчення конcepвaтopiї 5 poків грав у камерному ансамблi. Його виступи завжди проходили з аншлагом; Вчителька заnроnонувала нам оnисати в домашньому твopi свою квартиру.

4. Зайве вживання присвiйних та зворотного займенникiв: У своєму aтecтaтi я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нiчого смiшнiшого. Наша рiдна держава в цiй ситуації не хоче брати на себе щодо нас певних зобов’язань: плати i все! Як при соцiалiстичному режимi (Т. – 1998. _ №2); Пiсля матчу зiрок–ветеранiв "Динамо" (Kиїв) – "Спартак" (Москва) львiвська кондитерська фiрма "Свiточ" подарувала Заварову свої цукерки (Е. – 1998. – №4).

5. Уживання вказiвного займенника без iменника чи прикметника, на який згаданий займенник указував би в тексті: За той час, oкрім газетних публiкацiй, був i страйк польських водіїв. Як на мене, у такому немає нічого дивного (Е. – 1998. – №10).

6. Неточнiсть у виборi означального чи неозначеного займенника: Бо ж у вcix смаки рiзнi, i кожний iз нас мистецтво трактує по–рiзному (СП. –1998. – №1); У деяких це були серйознi полiтичнi переконання (Т – 1998. – №4).

7. Уживання стилiстично невиправданих форм заперечних та окремих неозначених займенникiв з прийменниками: Генерала залишили з нiчим (Е. – 1997. – №48); Середньовiчнi цирульники, що застосовували кровопускання вiд багатьох хвороб, мали в дечому рацiю (ВЗ. – 1998. – 23 сiчня).

У текстах ділового мовлення існують застереження щодо використання окремих займенників з огляду на їх змістове наповнення чи стилістичне забарвлення, зокрема:

1. Займенник Ви у стосунку до однієї особи вживають в усному та писемному діловому мовленні для висловлення поваги, пошани, ввічливості до особи, якій минуло 16 років, до осіб, старших за посадою.

У документах (заява, доповідна записка, пояснювальна записка, наказах, розпорядженнях, ділових листах та ін.) намагаються уникати особових займенників, напр.: Прошу дозволити (звільнити, допустити); Доводжу до Вашого відома; Наказую; Пропоную; Нагадуємо; Надсилаємо; Повідомляємо.

2. У присутності тих, про кого йде мова, не слід вживати займенники він, вона. Краще у такій ситуації назвати особу на ім'я чи на ім'я та по батькові або використати слова пан, добродій.

3. У діловому мовленні часто використовують займенник ми, коли хочуть уникнути категоричності тону, пом'якшити наказ, прохання, напр.: Ми повинні дбати про авторитет нашої фірми. Замінюють займенник я на авторське ми в науковому стилі з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, напр.: У процесі дослідження ми прийшли до таких висновків. Особливого забарвлення набуває займенник ми у мові лікаря, за допомогою якого він наближає себе до пацієнта, напр.: Як ми себе почуваємо?

4. Присвійний займенник свій не вживають, якщо він дублює наявне у тексті слово, наприклад, прикметник власний, який набув у сучасній українській літературній мові значення "свій", наприклад, свій власний дім, але Він перетинається у своєму функціонуванні з... або Це випадок з власної практики.

5. Потрібно уникати форм орудного відмінка особових займенників для називання суб'єкта дії, напр.: ми запропонували або було запропоновано замість нами запропоновано; ви довели або було доведено замість вами доведено.

Відмінювання

І особа

Відмінок	однина	множина	однина	множина
називний	я	ми	ти	ви
родовий	мене	нас	тебе	вас
давальний	мені	нам	тобі	вам
знахідний	мене	нас	тебе	вас
орудний	мною	нами	тобою	вами
місцевий	(на) мені	(на) нас	(на) тобі	(на) вас

ІІ особа

ІІІ особа

Однина

Відмінок	чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
називний	він	вона	воно
родовий	його, (за) нього	її, (за) неї	його, (за) нього
давальний	йому	їй	йому
знахідний	його, (на) нього	її, (на) неї	його, (на) нього
орудний	ним	нею	ним
місцевий	(на) ньому, (на) нім	(на) ній	(на) ньому, (на) нім

Множина

Відмінок	форма
називний	вони
родовий	їх, (до) них
давальний	їм
знахідний	(на) них
орудний	ними
місцевий	(на) них

Увічлива форма займенника

В офіційно-діловому стилі займенники використовуються не так активно, як в інших стилях. Окремі займенники треба вживати залежно від значення: кожний – усі по одному; всякий – різноманітний, різний; будь-який – який завгодно на вибір, наприклад: Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом ( Конституція України. – Ст. 52).

У діловому мовленні перевага віддається формі множини особових займенників. За українською мовною традицією займенник, який вказує на дійову особу, у реченні вживається в називному відмінку: ми підписали.

У листах, запрошеннях тощо використовується в усіх від- мінках увічлива форма займенників Ви, Ваш, Ваша, Ваше. Ваші, коли звертаються до однієї посадової особи.

Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх. Відповідаю на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?.

В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком, особою.

Лексичне значення

Конкретне лексичне значення займенників виявляється тільки в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменниками, прикметниками або числівниками.

Коли б ти, нічко, швидше минала…

Вибач, коханая… Це ж я не знала

Днини такої, щоб була щасна

Так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна…

Чом ти, березо, така журлива?

Глянь, моя сестренько, та ж я щаслива

Не рони, вербо, сліз над водою,

Буде ж, матусенько, милий зо мною…

Батьку мій рідний, темненький гаю

як же я ніченьку свою прогаю…

Нічка коротка — довга розлука…

Що ж мені суджено — щастя чи мука? (Леся Українка)

Попри те, що займенників у мові небагато, частота їх вживання у розмовній мові досить велика.

Класифікація займенників за граматичними ознаками

За значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:

• ті, що співвідносяться з іменниками (відповідають на питання хто?, що?)
• я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, казна-що, казна-хто, ніхто, ніщо
• ті, що співвідносяться з прикметниками (відповідають на питання який? чий?)
• мій, твій, ваш, наш, їхній, той, цей, дечий, чийсь, нічий, ніякий
• ті, що співвідносяться з числівниками (відповідають на питання скільки? котрий?)
• скільки, стільки, скількись, казна-скільки, котрий, котрийсь, декотрий, котрий-небудь, ніскільки

Синтаксична роль

У реченні займенники можуть виконувати різні синтаксичні функції. Вони можуть виступати тими самими членами речення, що й іменники, прикметники, числівники.

• підметом:
• Я не нездужаю нівроку… (Тарас Шевченко)
• Ти знаєш, що ти людина. (Василь Симоненко)
• Рано ми вмієм любити, пізно — любов шанувати (М. Луків)
• Так ніхто не кохав (Володимир Сосюра)
• Він подав руку й мовчки вийшов. За ним виходили інші — хлопці й дівчата. (Улас Самчук)
• А ми живі, нам треба поспішати… (Ліна Костенко)
• присудком:
• Ми з тобою просто ти і я. І тому для мене так трагічно те, що ти чиясь, а не моя. (Василь Симоненко)
• Ах, очі, ті очі… Кохана, чом серце твоє не таке? (Павло Тичина)
• Страшні слова, коли вони мовать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. (Ліна Костенко)
• означенням
• Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов. (Павло Тичина)
• Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Українка)
• додатком:
• Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити! (Володимир Сосюра)
• Мене любов ненависті навчила (Леся Українка)
• обставиною
• Моя любове! Я перед тобою! Бери мене в свої блаженні сни! (Ліна Костенко)

Розряди займенників

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на 9 розрядів:

• особові
• я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони
• зворотний
• себе
• присвійні
• мій, твій, ваш, наш, його, її, їхній
• вказівні
• цей, сей, осей, той, такий, стільки
• означальні
• весь, всякий, кожен, самий,сам, жодний, інший
• питальні
• хто?, що?, скільки?, котрий?, чий?
• відносні
• хто, що, скільки, котрий, чий (інколи два розряди об'єднують у питально-відносний)
• неозначені
• абихто, абищо, деякий, дечий, хтось, щось, котрийсь, будь-хто, будь-що, скільки-небудь, казна-скільк, хтозна-як
• заперечні
• ніхто, ніщо, ніяк, ніскільки, ніде, аніщо, анічий, аніякий

Особові

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища поняття.

Число	І особа	ІІ особа	ІІІ особа
однина	я	ти	він, вона, воно
множина	ми	ви	вони

Особливості вживання

 І особа

Займенники І особи я, ми вказують на особу, що говорить:

Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс (Д. Фальківський).

З указівкою на одну особу виступає авторське «ми», дуже поширене у науковому й публіцистичному стилях. Наприклад, Ф. Медвєдєв у вступі до посібника «Українська фразеологія. Чому ми так говоримо?» пише:

Ми зупиняємося докладніше у своїй праці на вивченні активних фразеологізмів, уживаних у різних стилях літературної мови, а також звертаємо увагу на фразеологічні вислови, поширені в усному мовленні.

Вживання ми замість я властиве для офіційно-ділового мовлення (наприклад, звернення до народу царів, королів, імператорів, монархів) і мові художньої літератури, часто з відтінком іронії.

ІІ особа

Займенники ІІ особи ти, ви вказують на особу, до якої звернено мовлення, тобто до співрозмовника, до слухача.

Займенник ви може вживатися й до однієї особи як засіб вираження ввіливості і пошани. У таких випадках слово ви пишеться з великої літери.

Варто звернути увагу на те, що при займеннику Ви у такому значенні складенний іменний присудок може стояти як у формі множини, так і у формі однини. Наприклад:

Ви задоволені? Ви задоволена? Ви задоволений?

Якщо ж при займеннику Ви стоять слова який, якийсь, такий, один, весь, то присудок ставиться в однині:

Яка Ви красива! Який Ви галантний!

У розмовно-побутовому стилі часто вживаються емоційно забарвлені звороти з формами займенників у родовому і давальному відмінках однини, що своїм значенням наближаються до часток:

от тобі й на, теж мені силач, нехай йому грець, цур йому, хто його знає

ІІІ особа

Займенники ІІІ особи він, вона, воно, вони вказують на особу, яка не бере участі в розмові, або на предмет, про який іде мова.

Морфологічні ознаки

4 морфологічні ознаки:

• особа (перша, друга, третя)
• Варто пам'ятати, що займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них
• число
• рід
• Рід мають лише особові займенники третьої особи однини: він (чоловічий), вона (жіночий), воно (середній).
• відмінок
• усі особові займенники змінюються за відмінками

Відмінювання

І особа

Відмінок	однина	множина
називний	я	ми
родовий	мене	нас
давальний	мені	нам
знахідний	мене	нас
орудний	мною	нами
місцевий	(на) мені	(на) нас

ІІ особа

Відмінок	однина	множина
називний	ти	ви
родовий	тебе	вас
давальний	тобі	вам
знахідний	тебе	вас
орудний	тобою	вами
місцевий	(на) тобі	(на) вас

ІІІ особа

Однина

Відмінок	чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
називний	він	вона	воно
родовий	його, (за) нього	її, (за) неї	його, (за) нього
давальний	йому	їй	йому
знахідний	його, (на) нього	її, (на) неї	його, (на) нього
орудний	ним	нею	ним
місцевий	(на) ньому, (на) нім	(на) ній	(на) ньому, (на) нім

Множина

Відмінок	форма
називний	вони
родовий	їх, (до) них
давальний	їм
знахідний	(на) них
орудний	ними
місцевий	(на) них

Правопис

• У непрямих відмінках деякі особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму):
• я — мене
• він — його
• вона — її
• ми — нас
• вони — їх
• Займенники третьої особи після прийменників у непрямих відмінках мають приставний приголосний [н]:
• його — у нього
• її — до неї
• воно — без нього
• вони — про них
• Прийменник з, під, над, перед, які стоять перед формою орудного відмінка займенника я, для милозвучності вживаються з і:
• зі мною
• піді мною
• наді мною
• переді мною
• може також вживатися з тією ж метою форма передо мною

Зворотний

Зворотний займенник себе вказує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж:

• запитав себе
• подумала про себе
• не вибачив собі
• не задоволений собою
• заспокоїли себе

Відмінювання

Відмінок	форма
називний	відсутня
родовий	себе
давальний	собі
знахідний	себе
орудний	собою
місцевий	на собі

Правопис

Зворотний займенник не має називного відмінка, у нього відсутні морфологічні ознаки роду і числа. У реченні постійно виступає додатком.

• Гідність — це мудра влада тримати себе в руках (Василь Сухомлинський)
• Роблячи добро людям, ти перш за все допомагаєш собі. (Бенджамін Франклін)
• Чого навчишся, того з собою не носити (народна мудрість)

Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів:

• сам по собі
• давати собі раду
• пересилювати себе
• взяти себе в руки
• мотати собі на вус
• землі під собою не чути

Присвійні

 Вказівні

Означальні

Питальні та відносні

Неозначені

Заперечні

Утворються так: Ні+відносні, тобто ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніко́трий, ніскільки.

Таблиці відмінювання:

Ніхто, ніщо, ніскільки

Відмінок
Називний	Ніхто	Ніщо	Ніскільки
Родовий	Нікого	Нічого	Ніскількох
Давальний	Нікому	Нічому	Ніскільком
Знахідний	Нікого	Ніщо	Ніскільки, Ніскількох
Орудний	Ніким	Нічим	Ніскількома
Місцевий	Ні (на) кому	Ні (на) чому	Ні (на) скількох

Ніякий

Відмінок	Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід	Множина
Називний	Ніякий	Ніяка	Ніяке	Ніякі
Родовий	Ніякого	Ніякої	Ніякого	Ніяких
Давальний	Ніякому	Ніякій	Ніякому	Ніяким
Знахідний	Ніякий, ніякого	Ніяка, ніякої	Ніяке, ніякого	Ніякі, ніяких
Орудний	Ніяким	Ніякою	Ніяким	Ніякими
Місцевий	Ні (на) якому	Ні (на) якій	Ні (на) якому	Ні (на) яких

Нічий

Відмінок	Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід	Множина
Називний	Нічий	Нічия	Нічиє	Нічиї
Родовий	Нічийого	Нічиєї	Нічийого	Нічиїх
Давальний	Нічийому	Нічиїй	Нічийому	Нічиїмм
Знахідний	Нічий, нічийого	Нічия, нічиєї	Нічиє, нічиого	Нічиї, нічиїх
Орудний	Нічиїм	Нічиєю	Нічиїм	Нічиїми
Місцевий	Ні (на) чийому	Ні (на) чиїй	Ні (на) чийому	Ні (на) чиїх

Ніко́трий

Відмінок	Чоловічий рід	Жіночий рід	Середній рід	Множина
Називний	Нікотрий	Нікотра	Нікотре	Нікотрі
Родовий	Нікотрого	Нікотрої	Нікотрого	Нікотрих
Давальний	Нікотрому	Нікотрій	Нікоотрму	Нікотрим
Знахідний	Нікотрий, нікотрого	Нікотра, нікотрої	Нікотре, нікотрого	Нікотрі, нікотрих
Орудний	Нікотрим	Нікотрою	Нікотрим	Нікотрими
Місцевий	Ні (на) котрому	Ні (на) котрій	Ні (на) котрому	Ні (на) котрих

У непрямих відмінках префікс

ВЖИВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

1.   Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників починаються з н: до нього, біля неї, у них. В орудному відмінку займенники мають н і без прийменника: захоплююся нею, за­доволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, на­ зустріч йому, навперейми їм.

2.Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично рівноправні (нейтральні) варіанти — (на) ньому і (на) нім. Більш уживаною є перша форма.

3.При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками, наприклад у таких реченнях: 1) Коли Омельченко познайомився із Забродським, він (?) уже був на­чальником відділу; 2) Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне вра­ження; 3) Підприємство виконало замовлення нашого села, незважаю­чи на те що воно (?) працює зараз у дуже складних умовах. Уживаючи займенники, необхідно завжди перевіряти їх зв'язок з іменниками.

Покажемо способи редагування наведених вище конструкцій із неправильно вжитими займенниками. У першому реченні двознач­ність спричинена тим, що займенник він співвідноситься з іменника­ми Омельченко і Забродський. Якщо займенник стосується другого іменника (Забродський), то у підрядному реченні замість слова він можна вжити вказівний займенник той, який завжди стосується іменника, що є об'єктом у попередньому реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, той уже був начальником відділу. Якщо слово він заміщає іменник Омельченко, потрібно перебудувати речення, відмовившись від займенника: Познайомившись із Забродським, Омельченко вже був начальником відділу. Або: Омельченко вже був начальником відділу, коли познайомився із Забродським.

У другому прикладі займенник вона стоїть після трьох іменників жіночого роду — реклама, продукція, фірма, через що зміст речення сприймається неоднозначно. Щоб уникнути збігу граматичних форм, замінюємо іменник продукція іменником у множині (вироби або товари), тоді співвідносний з множинною формою займенник вони усуне значеннєву неясність: Ми дуже вдячні за можливість оз­найомитися з рекламою виробів (товарів) вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження.

У третьому прикладі займенник воно заміщає іменник підприєм­ство, але між цими словами стоїть іменник середнього роду (село) і така побудова речення спотворює його зміст. Потрібно перебудува­ти речення так, щоб займенник слідував за тим словом, яке він замі­няє: Незважаючи на те, що підприємство працює в дуже складних умовах, воно виконало замовлення нашого села.

4.Спричинює неясність змісту вживання в реченні однакових займенників щодо різних іменників, як-от: Інженер Григоренко закі­нчив роботу над проектом, він наполягає на якнайшвидшому його об­говоренні. У цьому прикладі займенник він (у формах називного і знахідного відмінка) заміщає різні іменники — Григоренко і проект. Редагуючи речення, перебудовуємо його на просте, при цьому зай­менник він відкидаємо: Інженер Григоренко закінчив роботу над про­ектом і наполягає на якнайшвидшому його обговоренні.

5. Типовою помилкою є введення займенника у формі, невідпо­відній іменникові, який замінюється, наприклад: Тепер ти, Петре, знаєш, що відчуває людина, коли його зневажають. Тут займенник його "узгоджений" або з російським словом человек, або з українсь­ким чоловік — синонімом слова людина. Не відповідає літературній нормі вживання займенника вони як співвідносного із збірним імен­ником; У мене на дні народження зібралось дуже цікаве товариство. Майже всіх їх (?) я знаю ще з інституту.

6. Уживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромаджен­ня, одноманітного повторення, як у висловленні: Мій брат цього року закінчив школу. В атестаті у нього тільки дві "четвірки". Він збирається вступати до університету. Він давно вже вирішив стати юристом. Я думаю, що в нього с непогані шанси для цього, адже, як на мене, він дуже наполеглива і цілеспрямована людина.

7. Особові займенники можуть вживатися переносно. Так, у нау­ковому і публіцистичному стилях у значенні "я" використовується займенник ми (так зване "етикетне ми"): Нам би хотілося детальні­ше зупинитися на цій проблемі; У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору; Нами було проаналізовано такі архівні матеріали, як...

У художньому мовленні займенник ми вживається замість я для відтворення особливостей селянського мовлення: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні! (М. Кропивницький).

Займенник ми може вживатись у значенні другої особи однини і множини, створюючи відтінок співчуття, поблажливості (найчасті­ше у мові лікарів): Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала, — Поліна Іванівна підвела на Настю очі. — Ну, чого мовчите? Погано спали? (Л. Романюк).

Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш); Чого ви, тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий).

Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мо­ві: Вони [батько] інколи бувають-таки дуже добрі (М. Кропивниць­кий); Писали вони [брат] нам, що живуть у столиці, працюють по різних університетах, читають лекції, в газетах пишуть (О. Вишня).

ВЖИВАННЯ ЗВОРОТНОГО І ПРИСВІЙНИХ ЗАЙМЕННИКІВ

1. Стилістично розрізняються конструкціїї з присвійними займенниками іхній,  їхня, їхнє, їхні і конструкції, в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони — їх: їхні проблеми — їх проблеми, їхня машина — їх машина. Стилістично нейтральна форма їх уживається в офіційно-діловому, науковому стилях.

В інших стилях перевага віддається присвійним займенникам.

У російській мові форми ихний, ихняя, ихнее, ихние належать до просторічних, тобто характеризуються більшою, ніж в українській мові, стилістичною обмеженістю.

2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму — (на) моїм, (на) твоєму — (на) твоїм, (на) нашому — (на) нашім, (на) вашому —(на) вашім, (на) своєму — (на) своїм, (на) їхньому — (на) іхнім. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в науковому й офіційно-діловому стилях вони є єдино допустимими.

3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

4. Редагування потребують речення, в яких форми особових займенників їх, його, її у присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виникнення двозначності, наприклад: Степанець після закінчення консерваторії 5 років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди проходили з аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домашньому творі свою (?) квартиру; Андрій пристав на пропозицію Івана потримати свою (?) машину у себе (?) в гаражі.

5. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нічого смішнішого.

 ВЖИВАННЯ ОЗНАЧАЛЬНИХ, ВКАЗІВНИХ, НЕОЗНАЧЕНИХ, ВІДНОСНО-ПИТАЛЬНИХ ЗАЙМЕННИКІВ

1. У давальному і місцевому відмінках однини займенників чоловічого і середнього роду наявні варіанти: чийому і чиєму (Д. в.), (на) чому і (на) чім, (на) чийому, (на) чиєму і (на) чиїм, (на) тому і (на) тім, (на) цьому і (на) цім, (на) всьому і (на) всім (М. в.) тощо. Давні форми із закінченням -ім вживаються у сучасній українській мові рідше, ніж варіантні форми, а вживання їх у науковому й офіційно-діловому стилях не допускається.

2. З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночого роду — тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею — більш уживаними є перші з наведених форм, а вживання їх у науковому й офіційно-діловому стилях не допускається.

3. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних. Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії і под. Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній творчості і (з метою стилізації) у художній літературі.

4. У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма: кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загальностильових.

5. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- (абихто, казна-що, хтозна-який) і займенники із частками -небудь і будь- (хто-небудь, будь-який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі вживаються в усіх стилях.

6. Російські займенники любой, другой мають омонімами в українській мові прикметник (любий) і числівник (другий). Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:

російська мова                                                              українська мова

любой                                                                          будь-який (займенник)

дорогой, любимый                                                       любий (прикметник)

другой                                                                           інший (займенник)

второй                                                                           другий (числівник)

7. Запам’ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні яких у результаті калькування російських відповідників іноді трапляються помилки:

російська мова                                                               українська мова

в одном и том же (месте)                                           у тому самому (місці)

один и тот же                                                              той самий

в подобном случае                                                     у такому разі

подобным образом                                                     таким чином

и тому подобное                                                        і таке інше

ни под каким видом                                                  ні в якому (в жодному) разі

в другой раз                                                                 іншим разом

8. Близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюватись, наприклад: Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання викладача; Кожна (будь-яка, всяка) дитина потребує уваги і тепла. У цих прикладах займенники використовуються для виділення предмета з групи однорідних.

Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення: кожний — “усі по одному” (Хіба це відпочинок? Кожного дня йшов дощ!); всякий — “різноманітний, різний” (У нашому класі є всякі учні); будь-який — “який завгодно на вибір” (Мене влаштує будь-який квиток).

9. Двозначність виникає у тому випадку, якщо вказівний займенник це може бути віднесений до кількох явищ, наприклад: Директор звільнив Богачука з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі

Лек