СУМ ПО-17-2/9 Прислівник

Прислівник як частина мови

Переходимо до розгляду прислівника як частини мови. Ми прислівники використовуємо у щоденному мовленні. Без прислівника не можна вказати на напрям руху, місце перебування чи особливість дії. З’ясуймо більше про цю частину мови!

---

Прислівник — це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.

---

Поняття про прислівник

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови. Вона виражає:

1.    ознаки дії, коли залежить від дієслова або його форми — дієприслівника: злетіти (як?) раптом; повернувшись (куди?) додому. У реченні виступає обставиною;

2.    ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівника: надзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосно. У реченні виступає обставиною;

3.    ознаку предмета, коли залежить від іменника: вікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецьки. Виступає в реченні означенням.

Примітка
Прислівники на -о, -е можуть мати ступені порівняння: чисто, чистіше, найчистіше.

За значенням прислівники поділяються на такі розряди: обставинні; означальні; предикативні;
модальні.
Обставинні прислівники вказують на різні обставини, за яких відбувається дія. Відповідно до
цього вони поділяються на такі групи:
1) прислівники місця – означають місце або напрямок дії і відповідають на питання де? куди?
звідки?: тут, там, внизу, вгорі, попереду, недалеко, навколо (довкола), поряд, поруч, близько;
2) прислівники часу – виражають різні часові значення: початкової чи кінцевої часової межі дії,
періодичність дії і відповідають на питання коли? відколи? як довго? доки?: тепер, тоді, вранці,
влітку, навесні, щоденно, щороку, щоліта, змолоду, споконвіку, донині, довіку, назавжди;
3) прислівники причини вказують на причину виконання/невиконання дії і відповідають на
питання чому? через що? з якої причини?: знічев’я, зопалу, ненароком, спросоння, здуру, згарячу;
4) прислівники мети вказують на мету дії і відповідають на питання для чого? навіщо? з якою
метою?: навмисне, напоказ, наперекір, зумисне, на зло.

	1	2	3	4	5	6
Розряд	Способу дії	Місця	Часу	Причини	Мети	Міри і ступеня
На які питання відповідає?	як?яким способом?	де?куди? звідки?	коли?відколи? з якого часу? до якого часу?	чому?з якої причини?	для чого?з якою метою?	скільки?наскільки? у якій мірі?

---

Розряди прислівників за значенням

Приклади:

• читати вголос;
• перебувати поблизу; піднявшись угору; приїхати здалеку;
• працювати щодня; здавна помічати; пам’ятати довіки;
• закричати спросоння; накричати згарячу;
• зробити наперекір;
• багато наслухавшись; поділити надвоє; надзвичайно вразливий.

Окрему групу становлять прислівники, що виражають:

1.    стан людини або природи (Тихо навкруги. У кімнаті тепло. Мені соромно);

2.     сприймання навколишнього (Видно наближення зими);

3.    ставлення до висловлюваного (Не можна перешкоджати; Потрібно зосередитись).

Такі прислівники в реченні виступають головним чином присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.

---

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники можуть утворюватись:

• від інших прислівників: довго –> задовго; скільки –> ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;
• від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;
• від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);
• від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;
• від займенників: інший  –> по-іншому; свій –> по-своєму;
• від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –> горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню.

 Способи творення прислівників різні.

1.    Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.

2.    Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.

3.    Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.

4.    Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) –> жаль.(присл.); шкода (ім.) –> шкода (присл.).

5.    Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.

6.    Злиття основ слів: босі ноги –> босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь.

Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).

---

РОЗРІЗНЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ ТА ОДНОЗВУЧНИХ З НИМИ СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ

Необхідно розрізняти прислівники з префіксами та спільнокореневі з ними іменники, прикметники, числівники, займенники, що стоять після прийменника. Порівняйте:

• Усі звели погляд (куди?) догори. — Туристи підійшли (до чого?) до гори Говерли.
• Гості добре говорили (як?) по-нашому — По(чийому?) нашому парку прокладено біговудоріжку.
• Ми зустрічалися торік (як?) востаннє. — Сонце ще заглядало в (яке?) останнє вікно.
• На прогулянку друзі вирушили (як?) утрьох. —Шкільний музей розміщено у (скількох?) трьох кімнатах.

---

Зверніть увагу!
У тих випадках, коли маємо прийменник з іменником, між ними можна вставити залежне від іменника слово — означення (підійшли до самої гори); коли ж після прийменника стоїть прикметник, числівник чи займенник, а після них — іменник, слова між прийменником та іменником можна вилучити (по парку, у вікно, у кімнатах).

У реченнях із прислівниками внести такі зміни неможливо.

---

Послідовність розбору прислівника

1.    Речення з прислівником.

2.    Аналізований прислівник.

3.    Розряд за значенням.

4.    Ступінь порівняння (якщо є).

5.    Синтаксична роль.

6.    Особливості вимови і написання.

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс. Разом пишуться: прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє); складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч. Окремо пишуться: прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі: без: без кінця, без черги, без упину, без жалю; на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку; до: до побачення, до речі, до краю, до діла; з: з радості, з жалю, з горя, з розгону; в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь; прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою. Через дефіс пишуться: прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому; прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє; прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого; прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.  Правопис НЕ з прислiвниками НЕ з прислiвниками пишемо разом: 1. Якщо прислiвник не вживається без не: негайно. 2. Якщо до прислiвника з не можна дiбрати синонiм без не: небагато (мало). 3. Якщо прислiвник має наголошенi суфiкси -анн-, -янн-, -енн-: несказанно, незрiвнянно. 4. У складi префiкса недо-: недоречно. Не з прислiвниками пишемо окремо: 1. Якщо є протиставлення чи заперечення у реченнi: не багато, а мало. 2. Якщо не стосується присудка: Влiтку тут не спекотно (не є спекотно). 3. Якщо у словi є дефiс: не по-людськи. 4. З пiдсилювальними прислiвниками та незмiнними присудковими словами: не зовсiм, не дуже, не можна. Не з прислівником пишеться окремо в рядкуВідійди не/гайно!Влітку тут не/спекотно.Тут не/багато людей.Сьогодні не/стерпно холодно. Влітку тут не (є) спекотно. Тобто не стосується присудка. ВПРАВИ: 1) Запишіть подані слова разом, через дефіс, окремо. Прокоментуйте їх правопис: високо/високо, не/ждано/не/гадано, тільки/тільки, по/госпо-дарськи, близько/близько, з/краю/вкрай, до/в/подоби, за/рахунок, на/відмінно, на/славу, по/сусідськи, на/вкруги, на/весні, у/тричі, на/швидку, з/далека, з/годом, по/одинці, з/верху, від/нині, до/дому, в/ряди/годи, по/іншому, на/довго, на/добридень, в/смак, поза/торік 2) Складіть і запишіть речення із поданими прислівниками та співзвучними з ними словами: насторожі — на сторожі; назустріч — на зустріч; доволі — до волі; усередині — у середині; по-третє — по третє 3) Запишіть 10 речень з вашої професійної лексики, використовуючи прислівники. Поясніть їх правопис.  5) Прочитайте текст. Випишіть прислівники, прокоментуйте їх правопис. Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-предалеку, погуркуючи та поблискуючи, накочувала гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи. І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила із себе стрілу-блискавицю. У надрах хмари зарокотало, спершу неголосно й нестрашно, а далі голосніше й потужніше. І раптом ліс охнув від жаху — так по ньому вдарило згори (Гр. Тютюнник).  Вибір слова Книга. Книжка. В офіційно-діловому і побутовому мовленні книгою називають зшиті в одну оправу аркуші з відповідними записами. Книжка —це окремо виданий твір. Але слово книжка має й термінологічне значення. Наприклад: трудова книжка; ощадна книжка; телефонна книжка тощо. Рада. Порада. Ці іменники взаємозамінні. Наприклад: Моя рада (порада) — не гаяти часу. У термінології та спра-очинстві заміна не допускається. Наприклад: Верховна Рада; \чена рада тощо. Зачитати. Прочитати. Слово зачитати вживається, коли йдеться про усне повідомлення, інформування слухачів щодо змісту офіційних паперів. Наприклад: зачитати заяву, резолюцію, постанову. Слово прочитати усталилось у словосполученнях: прочитати лекцію; прочитати доповідь тощо. Реклама. Афіша. Процес популяризації товарів, послуг, а також оголошення, плакати, що використовуються як засіб привернення уваги глядачів, споживачів, покупців, — визначає слово реклама. Афіша має тільки предметне значення, тобто оформлене певним чином оголошення про концерт, лекцію, виставу тощо.